І нічого не поміняється. Літо прийшло - і так само стихне.
І ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилах
із тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця.
Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла,
і на початку вересня, вимучена і тонка, відірвеш його від повій,
торкнешся його зап'ясть - а він такий гарячий від Бога -
здається торкнись, і займеться, немов сухостій,
і тоді згадаєш мене - справжнього і дощового.
А я, власне, як жив без тебе так і живу,
але часто про тебе думаю, час від часу купую Jack Daniel's
рідко буваю вдома, курю Галуаз і траву,
і відбиваюсь від тих, хто мене називає генієм.
А я, власне, як жив без тебе так і живу, кохаюся із усіма підряд.
Так само пишу тобі часом, дзвоню на старі недіючі номери,
розмовляю із оператором, приймаю якийсь недіючий препарат,
і засинаю, неначе малюк, на рахунок "три"
І спробуй сказати, що я граю якось нечисто -
я просто не лізу, і не виламую ліній твого життя, як іншим.
Звичайним дощем стирчу від початку осені у твоєму місті,
і дивлюсь як тобі без мене стає щохвилини гірше.
(с) Олексiй Чупа